Apr. 27th, 2014

animagemella: (свет)
Сегодня, 27 апреля 2014 года, в 10 утра по итальянскому времени на площади Святого Петра в Ватикане началась церемония канонизации двух понтификов - Иоанна XXIII и Иоанна Павла II.
В июне 2001 года Иоанн Павел II посетил Украину. 23 июня, выйдя из самолета в Борисполе, он стал на колени и поцеловал украинскую землю. Все поведение Папы в течение визита, все его проповеди, речи, выступления и реплики стали, с политической точки зрения, одной большой демонстрацией полной поддержки независимости Украины, ее сохранения и развития как самостоятельного государства. Чего стоит хотя бы тот факт, что к украинцам Папа обращался исключительно на украинском языке. Во время Приветственной церемонии в Бориспольском Аэропорту он сказал:
"Я довго очікував цього візиту й ревно молився, щоб він міг здійснитись. Нарешті, з глибоким хвилюванням і радістю, я зміг поцілувати улюблену землю України. Дякую Господеві за цей дар, яким Він мене сьогодні обдарував.
Приходжу до вас, дорогі жителі України, як друг вашого благородного народу. Приходжу, як брат у вірі, щоб обняти стількох християн, які серед найважчих страждань зберегли вірність Христові.
Приходжу, спонуканий любов'ю, щоб усім дітям цієї Землі, українцям кожної культурної та релігійної приналежності, висловити свою пошану та щиру приязнь.
Вітаю тебе, Україно, відважний та стійкий свідку приєднання до цінностей віри. Скільки ти вистраждала, щоб у важкі хвилини відстояти свободу віросповідання!
Мені спадають на думку слова святого апостола Андрія, який, як каже традиція, побачив над київськими горами сяйво Божої слави. І це сталось з бігом століть через хрещення князя Володимира та його народу.
Але видіння, яке мав Апостол, не стосується тільки вашого минулого; воно спрямоване також і в майбутність країни. Здається мені, що очима серця, насправді, бачу, як по цій вашій благословенній землі поширюється нове світло: це те світло, яке випромінює оновлене підтвердження вибору, зробленого далекого 988 року, коли Христос був прийнятий українським народом як "Дорога, Правда й Життя" (пор. Ів 14,6).
Речи Иоанна Павла II
Статья "Иоанн Павел Великий: пастырь, научивший свою паству не бояться"

C2FF7220-D004-422B-B8F0-3110F3421A90_mw1024_n_s
animagemella: (ветер)
МИХАИЛ КУКИН (р.1962)

* * *
Мне суждено умереть. Тебе суждено умереть.
Не так, как раньше, когда мы на треть
моложе были, когда философски
смотрели на это, как учит нас Эрвин Панофски:
вот кувшин опрокинутый, вот упавшие лепестки...
Какие там лепестки!
Шприцы, ночные горшки,
памперсы, утки, таблетки горстями,
и попробуй вспомни, что были гостями
на долгом, счастливом празднике, удержи
благодарность хозяину дома, нет, ты скажи
вместо: за что? – спасибо за всё!
и перед разлукой
подожди ещё чуть, не отнимай, пожалуйста, руку.
Да, помолчим. Просто за руку подержи.

И посмотри: занавеска, видишь, вздувается,
вот и Боргезе сады золотые,
вот апельсины и розы, флоксы и яблоки –
здравствуй, сухая прохладная осень! –
море Эгейское, Альпы над озером,
и на террасе пустые
стулья плетёные, лёгкие,
и мы их с тобой переносим
ближе к перилам.
Чьи-то фары мелькнут на дороге за чёрным утёсом.
Полночь пахнет костром,
прелым листом и молодым кальвадосом.

Отсюда: http://magazines.russ.ru/znamia/2014/3/3k.html

Поэт Михаил Кукин в гостях у "Школы злословия", в самом конце читает это стихотворение.

May 2014

S M T W T F S
     123
4 5 678 9 10
1112 1314151617
18192021222324
25262728293031

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Powered by Dreamwidth Studios